Дорогі друзі, пропонуємо вам прочитати мононолог “дитини системи”, представлений в книзі “Дневник Детдомовца”, яку написав талановитий Сергій Обуховський (https://www.facebook.com/S.Obukhovskyi)

“20.06.04. Сегодня пришли какие-то хмурые тетки и долго разговаривали с моей мамой. Мама плохо себя чувствовала. Когда тети ушли, она достала из шкафа бутылку с водой. Налила себе и выпила. Потом она почему-то заплакала. Когда тети уходили, они ей сказали, чтобы она подумала обо мне. А зачем думать обо мне? Может, она из-за этого плачет? Когда она выпила несколько стаканов, позвала меня. Посадила на коленки и сказала, что, наверное, скоро отправит меня в гости. Я обнял ее и сказал, что сделаю все, что она скажет, потому что я ее люблю. Она заплакала. Запахло чем-то горьким. Наверное, это слезы так пахнут. Я побежал к своей кроватке, нашел там платочек и вытер маме слезы. Она обняла меня и сказала, что очень меня любит. Я ее тоже очень люблю..”.

Розжалобити? Натиснути на жалість?Ні, це не те, чого ми хочемо досягти публікуючи цей матеріал.Ми прагнемо донести реальність дитячих переживань маленьких громадян нашої і інших областей України, яких, з різних причин, вилучають із біологічних родин та переміщують на довгострокове виховання в інтернат.

Вже четвертий рік поспіль ми об‘єднуємо багато людей навколо сімей, що опинились у складних життєвих обставинах (СЖО). І на щастя, ми не єдина організація в Херсоні, яка підтримує багатодітні родини у СЖО з ціллю попередити вилучення дітей до інтернату.

Як діє цей проект? Наскільки він довгостроковий? Хто залучений до його реалізації і головне – його результативність, – про все це хочеться розповісти вам більш детальніше.

Благодійний фонд “Мій Дім” протягом 15 років супроводжував та підтримував родини, які вирішили прийняти в свою родину дитину-сироту. Паралельно з цим ми намагались всіляко популяризувати питання сімейного виховання дітей.Кількість усиновлених дітей щороку збільшувалась, але це ніяк не впливало на кількість дітей, які перебували і інтернатах (інституціях).

Чому так? Шукаючи відповідь на це запитання, ми відкрили для себе термін “соціальна сирота” і дізналась про те, що до інтернатів регулярно “надходять” діти, яких вилучають із неблагополучних родин, або що деякі батьки добровільно делегують державі виховання власних дітей, не розуміючи, як таке рішення вплине на подальну долю їх родини та їх дитини. Вивчаючи це питання ще глибше, ми зрозуміли, що серед сімей, що опинились в складних життєвих обставин є багато тих батьків, які готові боротись за цілісність своєї родини і дуже хочуть, щоб їх діти залишились жити з ними. Багатьом з них просто вистачало елементарної підтримки та допомоги в чомусь незначному. Були і інші. Ті, кому було байдуже на своїх дітей, які застрягли у алко- або наркозалежності та хотіли нічого змінювати. Дітям було небезпечно залишатись жити з ними, тому їм шукали альтернативну форму влаштування (не завжди це була сімейна форма, адже така послуга, як патронат, тільки набирає обертів в нашій області). Виходячи з наших ресурсів, ми вирішили закцентувати свою увагу на тих родини, які були готові працювати і боротись за майбутнє своїх дітей.

Так у 2017 році завдяки роботі Маринчака Юрія та Афанасьєвої Людмили була розроблена методологія довгострокового проекту “Підтримка та супровід родин, що опинились у складних життєвих обставинах”. Ми точно знали, що не зможемо запустити подібний проект без підтримки держави, церкви та бізнесу. Представники влади проконсультують та навчать тому, як правильно надавати послуги даній категорії людей так, щоб це відповідало стандартам та нормі закону. Церква долучить правильно мотивованих та відданих волонтерів, які на місцях зможуть супроводжувати і відвідувати сім‘ї, дбати про моральне виховання дітей в недільних школах та душевний стан батьків. Бізнес допоможе покрити матеріальні та фінансові потреби цих родин.

Людмила Афанасьева, яка з самого початку лобіювала інтереси дітей, що проживають в сім’ях у СЖО і яка стала ініціатором створення даного проекту, спільно з заступником директора Херсонської ОЦСССДМ – Богданом Руденком запустили школу для волонтерів. Всі бажаючі працювати з родинами в рамках проекту попередньо повинні були пройти навчання та отримати посвідчення волонтера (підписане директором ОЦСССДМ).

Православні та Протестантські та церкви міста відгукнулись на пропозицію долучитись до даного проекту. По суті, вони і стали “Рушійною силою”, яка і до сьогодні працює з родинами, які заходять в проект і підтримують відносини з тими, хто вже вийшли. Нажаль, згадати всіх волонтерів не вийде, адже їх дуже багато.Проте хочеться відмітити наших друзів і партнерів: Команду Юрія Колеснікова, Гнатишина Юрія, Сканцева Женю, Чебана Констянтина, Пономарьова Анатолія та інших священнослужителів, які підтримують родини у СЖО на місцевому рівні там, де вони живуть і служать.

Підходимо до самої суті проекту. Постараємось пояснити максимально просто. Знайомимось ми з родинами через волонтерів, соціальні служби, або просто через людей, які телефонують та розповідають.

Ціль проекту: вчасно надати підтримку сім’ї, яка має ризик вилучення дітей до інтернату. Допомогти їй забезпечити безпечні побутові умови для проживання дітей та гарну атмосферу для їх розвитку та виховання. Термін перебування родини у проекті – 1 рік. Спільно з волонтером, який буде вести родину протягом року, ми проводимо оцінку потреб цієї родини, на основі якої формуємо план подолання кризи. Потім, згідно з планом, ми надсилаємо сім’ї щоквартально фінансову підтримку, яка також залежить від кількості дітей. Волонтери слідкують за доцільним використанням коштів, відвідують родину, допомагають знайти роботу, поновити документи за вирішувати інші питання. В кінці року ми організовуємо для всіх родин спільний 5-ти денний активний відпочинок на морі. Кожен день родини крім моря, відвідують різні корисні лекції та цікаві майстер класи. Для дітей ми готуємо окрему програму, щоб їх мами і татки мали можливість на “обідню перерву”. Літній табір являється завершальним акордом перебування родини у проекті.

Сім’ї повертаються додому з яскравими враженнями, новими знаннями, відпочившими та натхненними жити по іншому. Більшість з родин, з якими ми працюємо протягом року, використовують цю можливість і налагоджують своє життя. Сім із десяти сімей кардинально змінюють своє життя на краще. Їх діти залишаються жити в своїй оселі і виховуватись в сімейній, затишній атмосфері.

Саме це надихає нас рухатись вперед та засучивши рукава продовжувати приймати нові виклики та воювати за безпеку та благополуччя дітей.

На фото наші сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах і які докладають зусилля аби стати кращими батьками для своїх дітей і показати приклад люблячої сім’ї.

Ph: Таня Синяя (Tania Synia)