Дорогі друзі, нарешті можемо поділитись із вами більш детально про подію, яка перевернула відносини 16 родин – ТРИДЕННИЙ РОМАНТЧНИЙ ВІКЕНД для прийомних сімей.
По-перше, щиро дякуємо від імені всіх учасників громадській організації – «Спілка жінок Херсонщини» та Ірині Миколаєвій. Дякуємо, що знайшли для нас додатковий фінансовий супровід!
Команда Ірини на славу попрацювала. Дякуємо волонтерами спілки за прекрасний мейкап для наших мам. Ваша робота додала їм ще більшої впевненості під час фотосесій та допомогла відчути себе попелюшками.

5-6 жовтня на базі нашого регіонального тренінгового центру «Мій Дім», пройшли семінари для батьків та спеціалістів сфери захисту прав дітей.
Тема була: «Обучение необучаемых детей».
В п’ятницю семінар відвідали психологи, соціальні педагоги, вихователі, методисти загальноосвітніх шків та дитячих садків.

З 21 по 27 липня на Арабатській стрілці ми командою провели сімейний табір під назвою: «В родинному колі». Ціль табору була – показати родинам, які перебувають в складаних життєвих обставинах, що їх становище не є безвихідним та безнадійним, і що є люди, яким вони небайдужі. Є Бог, який їх любить і дуже хоче бути Частиною їх життя.

“Родина в СЖО” – не зручно вживати подібний “статус” по відношенню до родин, особливо, якщо вже знаєш їх особисто та побудував з такою родиною хороші відносини.
Цілий тиждень ми, командою та з волонтерами, служили та будували відносини із 10 родинами.

31 травня, на нашій території пройшло яскраве та веселе свято для дітей. Напередодні Міжнароднього дня захисту дітей, до нас завітали аби розважитись та порадіти маленькі гості із прийомних родин, а також із родин, що тимчасово перебувають у складних життєвих обставинах. Веселі ігри, захоплюючі естафети, дружні гості – все, аби зробити цей день незабутнім)
Наша команда, разом із випускниками центру соціальної інтеграції, влаштували веселу розважальну програму. Різні станції пригод, спортивні естафети, веселі гості – фіксики – все, аби тільки діти раділи та знали, що вони – цінні.

Вчора, 23 травня, наша команада, разом із мешканцями центру соціальної інтеграції для випускників інтернатів, відвідали Старозбур’ївські спеціальну загально-оствітню школу інтернат I-II ступеня та Загально-освітню санаторну школу інетернат I-II ступеня при Херсонській обласній рад.

Кожен із батьків, рано чи пізно, має зрозуміти, що світ змінився. Цифрові технології вже стали природньою частиною життя сучасної молоді. Саме вони визначають стиль їхнього життя, манеру поведінки та моделі спілкування.
Хочемо ми того, або ж ні, але кожен з нас вже є частиною інформаційного суспільства, в якому більшість працюючих людей відповідають за виробництво, збереження, оброблення та реаліза-цію інформації.
Ми з вами є частиною інформаційної культури, що вимагає мати елементарні навички цілеспря-мовано працювати з інформацією , використовуючи при цьому комп’ютерні інноваційні технології, сучасні технічні засоби ти методи для отримання, обробки та передачі цієї інформації.
І без цього – ніяк.
“То, что мы не можем изменить, мы должны возглавить”.
Саме із цих слів розпочалось засідання круглого столу на тему: ” Залежність дітей від гаджетів. Якою має бути реакція батьків”.
З батьками-усиновителями, опікунами, які являються членами нашого фонду, вела розмову ком-петентний професіонал своєї справи – Наталья Кушнир (Nataliya Kushnir)- декан Херсонського дер-жавного університету, Факультет фізики, математики та інформатики. (https://www.facebook.com/groups/1059508280769251/?ref=br_rs_ ).
Розвиток інформаційних технологій ніхто не зупинить. Світ, в якому живуть наші діти, змінився. І хочемо ми того, або ні, наше завдання максимально швидко пристосуватись до змін та іннова-ційних технологій, щоб бути підтримкою для своїх дітей, а не тими, хто якорить розвиток їх талан-тів та можливостей.
Яке ж воно, – нове покоління дітей, які народились в світі high-tech, цифрових і мобільних техно-логій ?
Вони знаходяться он-лайн 24 години на добу 7 днів на тиждень. Інформаційно-комунікаційні тех-нологій (ІКТ) та цифрові інструменти вони сприймають не як НОВУ ФОРМАЦІЮ, що штучно імп-лементують в їх життя, а як невід’ємну частину їх реальності.
І через це, багато батьків дуже занепокоєні таким явищем, як «залежність від гаджетів».
Наш запрошений гість – Наталя Олександрівна Кушнір повідомила, що у 6 із 8 дітей, захоплених комп’ютером при неможливому доступі до ПК або смартфону, спостерігається реакція, як у алко-залежних людей.
Залежність від електронного пристрою, несе за собою розвиток агресивної поведінки, проблеми із концентрацією уваги, емоційні патології, погіршення зору, безсоння.
 „Истинная компьютерная грамотность означает не только умение использовать компьютер и компьютерные идеи, но и знание, когда это следует делать.” (Сеймур Пейперт)
Правила для батьків:
🏁Правило 1: Використовуйте будильник для обмеження часу, який дитина проводить в інтерне-ті.
Заздалегідь погодьте тривалість перебування в інтернеті
🏁Правило 2:Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в опера-ційній системі, антивірус та спам-фільтр
🏁Правило 3: Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила он-лайн безпеки для ді-тей.
🏁Правило 4:Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з інтернетом.
🏁Правило 5: Навчайте дітей критично ставитися до інформації в інтернеті і не повідомляйте конфіденційні дані он-лайн.
Наталья Кушнир (Nataliya Kushnir), дуже дякуємо за неймовірно-цікавий і корисно-практичний, для батьків, тренінг.

Всією командою, вітаємо цю прекрасну, чуйну, уважну, посвячену своїй справі, дівчину з її Днем народження!

Є лідери, за якими хочеться слідувати, брати з них приклад. Їхня присутність надихає. Вони помічають твої побтреби. Для них важлива думка підлеглих. Вони вчать самостійно приймати рішення та бути готовим нести відповідальність за їх наслідки.
Саме таким лідером-керівником є директор нашого центру – Инна Михайлова (Inna Mihaylova), в якої сьогодні День народження!!
Бажаємо, щоб кожен день життя мав зміст і сенс, та ніс в собі радість і мир!

  Вчора ввечері, ми командою фонду відвезли сотню пасочок до Херсонського обласного будинку дитини. Такі Великодні солодощі передали дітям прекрасна кав’ярня нашого міста «Коко».

  Ми дуже дякуємо підприємцям, які не є байдужими до соціальної роботи і завжди відкриті допомогти, а часто самі являються ініціаторами підтримки.

 

Більше 100 дітей, які проживають у родинах, що перебувають у складних життєвих обставинах, святкували з нашою командою, Свято Христового Воскресіння. 
Дружня атмосфера, веселі ведучі, подарунки та солодощі, рухливі ігри і цікава Пасхальна вистава від родин фонду та учасників центра соціальної інтеграції – все це ми підготували, щоб допомогти родинам відчути атмосферу цього світлого весняного Свята. 

 

Поки діти грали в ігри, їх батьків запросили на спілкування із командою Центра розвитку сім’ї та батьківства “Мій Дім” в окрему залу. В цілому, з дітьми прийшли тільки мами або бабусі. І одразу було помітно, наскільки незвичною для них є атмосфера доброго, щирого, невимушеного спілкування, де до них уважні та ставляться із повагою.

Зазвичай, наше меркантильне суспільство зневажливо ставиться до бідності.  Бути бідним це не злочин. І ми не маємо права  знецінювати людей-малих статків, ганьбити їх, чи осуджувати. Взагалі, Суд  не є справою рук людських, але Божих, якщо звичайно не йдеться мова про адміністративне або кримінальне правопорушення.

Кожна родина, яка,  з різних причин, опинилась у складних життєвих обставинах,  заслуговує на «Руку допомоги». Інша справа, чи скористається вона розумно цією допомогою, чи ні.  Але,  вона її точно потребує. 

Спроможність місцевої  громади, в цілому,  залежить від її уважного ставлення до кожного члена громади. І позиція «Моя хата скраю», рано чи пізно, призведе до егоїстичного соціуму, яке виживає, задовольняючи свої потреби за рахунок пригнічення потреб оточуючих.

Це явище вже масово спостерігається  в нашому соціумі. Нажаль.

Наше завдання: не бути байдужим до потреби інших людей. Вчасно надана підтримка родині, що перебуває у складних життєвих обставинах , може попередити алкоголізм, насилля в родині, розлучення та  вилучення дітей.  

Єдність громади – це дуже потужна річ. Уявіть державу, в якій люди стоять один за одного горою,  переживають за добробут своїх сусідів, вміють ділитись та допомагати тим, хто знаходиться в потребі – хто зможе нашкодити такій державі?

Байдужість – це біч сьогодення. Не виховуйте в собі цю ваду.

 

Керівник нашого проекту з допомоги родинам в СЖО:

Афанасьєва Людмила Іванівна – 095 418 15 61

[email protected]

Дякуємо Службу у справах дітей Управління молоді та спорту Херсонської міської ради за тісну співпрацю.

 

Під час дорослішання багато дітей переживають стресові події. Вони стикаються зі стресогенними ситуаціями, які переживають з різним ступенем важкості, як-от: розлучення батьків чи смерть старших членів сім’ї. Проте не всі події можна кваліфікувати як травматичні. Останніх характеризують якісні зрушення. Серед ознак травматичності подій назвемо раптові або неочікувані події, їхні шокуючі наслідки, смерть, загроза життю чи тілесні ушкодження, суб’єктивне відчуття вкрай інтенсивного жаху, переляку чи безпорадності.

 

Прикладами слугують насильство або сексуальне скривдження дітей, які також можуть бути свідками чи безпосередніми жертвами насильства вдома, на вулиці, у школі; страшні автомобільні й інші аварії; потенційно загрозливі життю хвороби, наприклад, рак, опіки, трансплантація органів; природні й техногенні катаклізми; раптова смерть одного з батьків, брата чи сестри, однолітків; військові, терористичні атаки, статус біженця.

Багато дітей навіть після переживання цих травмуючих подій не виявляють симптомів травми. Причиною травматичного розладу можуть стати такі чинники: рівень психічного розвитку, внутрішня чи набута опірність дитини зовнішнім загрозам, зовнішні джерела підтримки.

У статті термін «діти» вжито на позначення дітей та підлітків. Вік дитини та рівень її розвитку гальмує/посилює ступінь її реагування на травматичну подію. Наприклад, молодші діти, на противагу старшим, виявляються чутливішими до реакції їхніх батьків на травму (незалежно від тривалості переживання події). Якщо їхні батьки достойно переживають цю подію, то молодші діти не мають симптомів серйозної чи довготривалої травми.

Проте зазначмо, що травми, яких зазнають діти в ранньому віці, більшою мірою здатні заподіяти шкоду дитині, аніж хронічні травми в підлітковому віці. Тому, з одного боку, ранній вік може створювати перешкоду проникненню травми вглиб психіки, водночас слугуючи, з іншого боку, чинником суттєвіших зрушень.-Той самий стресор може мати різний ефект на різних дітей, залежно від внутрішніх механізмів стійкості, набутих умінь долати стрес, зовнішніх джерел фізичної, емоційної і соціальної підтримки.

Іноді навіть події, визнані загальнотравматичними (наприклад, коли дитина – свідок багатьох убиств чи жертва зґвалтування), мають різний ступінь травматичності в різних дітей. Часто ми фіксували різний ступінь реакції на однакові жахливі події серед братів і сестер у родині. Приміром, в одній родині, де часто було насильство, батько на очах у дітей застрелив матір і найменшого сина, а потім наклав на себе руки. Проте кожна дитина з тих трьох, які вижили, по-різному реагувала на подію. Найменша дівчинка семи років виявила найглибший ступінь посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Чотирнадцятирічний хлопець, не виявивши очевидних симптомів ПТСР чи депресії, мав серйозні проблеми з агресивною поведінкою, що призвело до його госпіталізації*. їхня дванадцятирічна сестра мала незначні симптоми депресії, зосередившись на піклуванні про свою семирічну сестричку.

Як бачимо, травматичний досвід узалежнений не лише від інтенсивності травматичної події, а й від індивідуальних особливостей дитини реагувати на неї. Варіативність реакцій почасти пояснюється тим, що в дітей випрацювані власні способи тлумачення травматичних подій, значущості цих подій щодо самого себе, шляхи подолання психологічного й фізіологічного стресу за підтримки сім’ї чи інших людей як наслідку цих подій, інтегрування цих подій у своє «я».

Описаний у цій статті підхід до лікування передбачає інтервенції для оптимізації кожного з цих кроків під час надання допомоги дітям, щоб впоратися із травматичною подією, і може модифікуватись щодо конкретної дитини.

Підхід грунтується на травмофокусованій когнітивно-поведінковій терапії (ТФ КПТ) і розроблений для дітей відповідно до викладеної у наступному підрозділі процедури виявлення симптомів травми. Терапію не варто застосовувати з дітьми, які не мають симптомів травми. Зокрема діти не потребують усіх компонентів лікування, якщо в них не виявлено симптомів ПТСР, депресії чи тривожності. Отже, з дитиною, у якої простежуємо незначний ступінь прояву симптомів надмірного збудження й уникнення, тривожності та депресії щодо зафіксованого в її пам’яті травматичного досвіду, недоцільно створювати травмонаратив. Натомість така дитина радше потребує лише обговорення власного травматичного досвіду.

До такої дитини краще застосувати послаблену версію ТФ КПТ, що могла б включати, приміром, психоедукацію, тренінг релаксації, афективної модуляції і, можливо, деякі компоненти когнітивного оброблення травматичного досвіду. Хоча це й не виключає безпосереднього обговорення того, що сталося, відводити на цю процедуру багато часу не потрібно.

Книга також пропонує способи лікування ускладненої реакції втрати в дітей, які пережили втрату близької людини за травмуючих обставин. Коли в ситуації смерті близької людини зафіксовано симптоми травми, дитина й батьки не лише мають зважати на них, а й визнати те, що ці симптоми часто заважають і перешкоджають процесові переживання втрати.

Без їхнього виявлення цей додатковий фактор може на довгі роки завдавати шкоди дитині. Представлений у книзі підхід до лікування ускладненої реакції втрати передбачає два послідовні етапи: опрацювання спершу травматичних симптомів, після цього – опрацювання втрати. Компоненти травмофокусо- ваного лікування висвітлено у другій частині, а лікування втрати – у третій.

Діти, у яких простежується важкий ступінь дисфункції в різних сферах, для психічної стабілізації потребуватимуть також інших видів втручань. Врешті бувають ситуації, коли діти, попри переживання надзвичайно стресових подій, здатні адаптуватися до них за підтримки й піклування чи своєчасної до- помоги від інших. Однак значна кількість Дітей, які зазнали травми, на жаль, демонструють ще й емоційні та поведінкові розлади, які впливають на них у підлітковому та зрілому віці.                                                                                                                                                                                                                                                                (Психотерапія з дітьми та підлітками Джудіт Коен\Ентоні Маннаріо)

Підтримка  нашим фондом  державної реформи  ДІ,  дещо змінило  ставлення до нас наших партнерів із інституційних закладів.

Хочемо частково висвітити умови та тонкощі ДІ – стратегії , аби зберегти та зміцнити наші відносини з партнерськими організаціями.

Влітку,  2017 року в Україні,  стартувала реформа  – деінституалізація (ДІ), втілення якої несе за собою зміну існуючої системи дитячих інтернатів. Реакція на усвідомлення, що інтернати можуть бути закритими,  просто обурює багатьох громадян. Але,  таке враження складається лише через те, що люди   не бачать картини в цілому та не усвідомлюють глобальність місії, яку ставить перед собою  ДІ.

 

 В інтернатах перебуває  106  тисяч дітей. І тільки 8% із них  мають статус сироти, 92% з них мають  хоча б одного з батьків.

 

17% з усіх дітей в інституціях мають інвалідність, усі інші – звичайні діти, чиї батьки за різних обставин не здатні забезпечити їм гідного піклування і виховання в родині.

Ціль ДІ  – це не просто закриття інтернатів, як вважає більшість працівників інституційних закладів, а створення таких умов, за яких потреба в інтернатах,дитячих будинках, тощо, прости зникне.

 

Головні мотиви ДІ – не економія державного бюджету,  а збереження інституту сім’ї.  

Шляхи втілення ДІ – не передбачають,  що діти опиняться на вулиці. Доки не буде впевненості, що дитина у сім’ї перебуватиме у безпеці і благополуччі, ніхто не має забрати її з інтернату.

 

ДІ – передбачає можливість  створення таких умов, за яких потреба в інтернаті, дитячому будинку,  тощо просто зникне.

 

Суть ДІ полягає у допомозі та підтримці сім’ї, які надаватиме  громада, аби дитина виховувалась у родині. 

Було проведено безліч досвідчень, які  свідчать про  шкідливість вплив інтернатної форми виховання на психологічний та інтелектуальний розвиток дитини.

 

 

Більшість соціальних сиріт протягом  10 років свого життя проживають в інтернаті. 

За цей час, вони втрачають батьківську прихильність, відвикають від спілкування з ними. Авторитетність та вплив батьківського слова втрачається.  Їхні  міжособистісні зв’язки з батьками можуть зруйнуватися повністю. У своїй більшості, вихованці інтернатів  випускаються  непідготовленими до самостійного життя, соціальна інтеграція знаходиться на низькому рівні. Через відчутність соціальних умінь та навичок, одразу стати повноцінною частиною соціуму –  складно.

 

Успішно реалізуються в житті менше 10% випускників інтернатних закладів. 90 % не готові до самостійного життя.  Тільки 2% отримують вищу освіту, 14% – схильні до самогубства, 20% стають безпритульними, 50% – здійснюють правопорушення або злочин. 

 

 

 

 

Ось як впливають інтернати та дитбудинки на дітей раннього віку:

– 55% мають затримку загальних моторних навичок;

– 40% – затримку розвитку дрібної моторики;

– 32% – затримку розумового розвитку;

– 43% – затримку мовного розвитку;

– 28% – затримку емоційного розвитку;

– 44% дітей мають затримку одразу за трьома і більше показниками.

 

 

 

Виховання дитини в родинному колі, сприятиме розвитку її комунікативних здібностей.  Для неї не буде проблемою сприймати оточуючих, незнайомих людей, бо в дома,  їй допомагали  боротись із своїми страхами, вчили ділитись власними переживаннями, надихали без остраху пізнавати світ, наповнений загадками та дивами.  Тільки, виховання  в атмосфері здорової родини, може навчити адекватно сприймати реальність, оцінювати її та приймати свідомі рішення в конкретних ситуацій. Тільки у відносинах мами до дітей, та ставленні тата до мами, можна навчитись прикладу відповідального ставлення до своїх обов’язків та вчитись брати відповідальність  дбати  про інших членів родини.

 

В інтернаті, діти  помічають турботу та уважність зі сторони вихователів, але коли приходить усвідомлення, що тебе люблять лише за службовими обов’язками, а після роботи твоя улюблена вихователька поспішає до власної родини, до рідних дітей, приходить  відчай і туга за батьківським теплом.

 

За міжнародними стандартами захисту прав дітей-сиріт , позбавлених батьківського піклування  – кожна дитина має право зростати у сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та взаєморозуміння.

Міжнародний  досвід опіки над дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, свідчить, що саме дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї є більш гуманними формами опіки,  порівняно з державними установами.

 

Чим вище духовність та і моральність суспільства – тим більше воно піклується про сиріт і нужденних.  І ми віримо, що ДІ стане рушійною силою на шляху подолання соціального сирітства в нашій країні.

Поетичний вечір Ірини Набойщикової

Ось так затишно та душевно, 13 лютого на території Благодійного фонду Мій Дім , пройшов
поетичний вечір талановитої Херсонської поетеси – Ірини Набойщикової, на якому презентувала свою першу збірку під назвою: «Капли жизненных истин».
“Я познайомилась з Ірою майже рік тому. Ми з колегою поїхали в Каховський геріатричний пансіонат відвідати випускників Олешківського інтернату. Перше, що здивувало мене в Ірі, її манера говоріння. Так, як вона багато читає класичної літератури та мало спілкується із сучасними людьми, склалось враження, що переді мною була представниця аристократії. Вона говорила мовою книжок.
Повертаючись до дому, колега розказала, що Іра пише глибокі, чуттєві вірші, і що перше моє завдання, як нового співробітника в Центр розвитку сім’ї та батьківства “Мій Дім” – відкоректувати 30 віршів Іри та розробити дизайн її першого збірника, який фонд Мій Дім допоможе роздрукувати. Запланований тираж – 100 екземплярів.
2 тижні я вчитувалась в слова, написані Ірою, і розуміла, що ця дівчина описує чарівність тих речей, яких не бачила, оспівує чуттєвість відносин, яких не мала.

Jim King – засновник благодійного фонду Awaking Hopе. Людина, яка своє життя присвячує допомозі та підтриці дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

З 2005 року Джим підтримував та фінансував Каховський інтернат “Радість”, який в найближчі роки може бути перетворений в соціальний центр підтримки сімей да дітей.

Нещодавно в Україні була прийнята Національна стратегієя реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 рр. Її мета – змінити існуючу систему інституційного догляду (систему дитбудинків та інтернатів) на виховання сироти у сімейному чи наближеному до нього середовищі. На Херсонщині одним з проектів щодо втілення цієї стратегії може стати інтернат «Радість».
Саме це питання обговорювалось на зустрічі з Джимом та його командою.

БФ “Мій Дім” – як безпосередній ініціатор ідеї реформування “Радість, вже залучився партнерською підтримкою та згодою Джима, що є важливим для нас.
Це справа буде не із легких, але коли питання повстає: чи створити ще один інтернат, до якого попадуть діти (соціальні сироти) з малозабезпечених родин, чи створити центр підтримки цих родин, і запобігти побадання дітей до інтернатного закладу, то ми готові йти до кінця.
Захищаючи насамперед інтереси дітей та відстоювати їх право виховуватись та зростати у люблячій, благополучній родині.
Дякуємо, Jim King за Вашу роботу.

22 грудня в нашому центрі ми, разом з родинами-усиновлювачами та дітьми з малозабезпечених родин, святкували Свято Різдва Христового!
Дякуємо всім волонтерам та команді нашого центру, які присвятили свій час підготовці та організації цього незабутнього заходу.
На святі дітей розважав веселий клоун, який влучно жартував та запрошував діточок у танок.
Випускники, що проживають в центрі інтеграції, разом з дітьми із родин фонду підготували цікаву виставу, з Різдвяним сюжетом . Актори були одягнення в гарні костюми.
Також, піснями та подарунками, дітей привітали працівники нашого фонду.
Дитинство – це пора, коли Новорічні свята по особливому запам’ятовуються. Діти чекають Різдвяних свят, і справа не лише в подарунках. Вони знають, що на столах буде смачна їжа, родина збереться за одним столом. Прикрашена святковими вогниками ялинка, запах мандарин, тепло та затишок домівки дитиною сприймається не так, як дорослими. Ці спогади залишаються на все життя. І з дорослішанням, коли їх голова напередодні свят буде заповнена суєтними думками, і в загалі не буде відчуватись атмосфери свята, вони згадуватимуть дитинство. Безтурботне дитинство, запах мандарин, який так навіював атмосферу свята та злагоди в домі.
Даруйте своїм дітям Різдво та розказуйте, яка ж Істина Причина цього Великого Свята!

 Команда фонду відвідала з презентацією проектів Горностаївську територіальну громаду, голова якої Ляхно Дмитро Валерійович дуже гостинно нас прийняв. 

На зустрічі були присутні: соціальні працівники, волонтери та активісти, депутати громади, заступник директора Херсонський Оцсссдм Богдан Руденко , виконавчий директор БФ “Мій Дім” Юрій Маринчак та керівники проектів Центру розвитку сім’ї та батьківства “Мій Дім”.
Метою зустрічі була детальна презентація вже діючих проектів нашого фонду та обговорення можливостей підвищення спроможності громади в наданні соціальних послуг через :

• Активізацію громади, залучення її до вирішення соціальних послуг;
• Розроблення місцевих соціальних програм на підставі оцінки потреб громади та стратегічного планування;
• Застосування принципу «єдиного вікна» під час надання соціальних послуг;
• Стимулювання соціального підприємництва;
• Впровадження мінімального комплексу соціальних послуг (консультування, представництво інтересів, догляд вдома, соціальний супровід)

Зустріч була змістовна та продуктивна.

Пишаємось людьми, які готові брати ініціативу та відповідальність за людей в громаді, які усвідомлюючи реальний рівень надання соціальних послуг сьогодні, готові “підкочувати рукава” та братись за діло.
Сьогодні зранку відбулась плідна зустріч із представниками громади Каховського району, які зацікавились діяльність фонду.

Вчора відбулась плідна зустріч з нашими партнерами. 
Прекрасно розуміти, що всі ми різні, в кожного свої ресурси і резерви, але об’єднуючи зусилля, ми робимо одну справу.

Дякуємо кожному, хто відвідав цей захід!

Насичені тижні тривають.
Кожен день відкриває все більше можливостей, які хочеться використовувати.

Приєднуйтесь до команди БФ “Мой Дом” та Центр розвитку сім’ї та батьківства “Мій Дім”
Ми чекаємо на патронатних вихователів, волонтерів, які хочуть працювати із сім’ями, які опинились в складних життєвих обставинах, волонтерів для денного центру, та наставників для дітей із інтернатних закладів.
«Роби, що можеш з тим, що маєш там, де ти є» .
(Т. РУЗВЕЛЬТ)

Бюлетень БФ “Мiй Дiм”

8 липня набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів». В цьому законі чітко визначено, що власником аліментів  є дитина. Дорослі розпоряджаються даними коштами але виключно на потреби дитини.  

Так складається, що останнім часом байдужість до людських потреб росте із кожним роком все більше .
Громадські організації, перш ніж допомогти людині в потребі, аналізують серйозність становища, в якому опинилась людина, і тільки після багаторазових зустрічей, приймають рішення. А час йде, і як показує досвід, інколи допомога надходить запізно.
Благодійний фонд «Мій дім» окрім головної цілі – зробити Україну без сиріт, ще має на меті, об’єднувати зусилля та вчасно надавати допомогу людям, які опинились в кризовій ситуації.