Протягом 14-ти років у Болгарії кількість дітей-сиріт в інтернатах зменшилася в сім разів. Україна, яка хоче стати членом Євросоюзу, також повинна реформувати систему догляду за дітьми-сиротами
Євросоюз – не лише рівні дороги та міцна економіка, а й надійний захист прав людини. У цьому на власному досвіді переконалася Валентина Сімеонова, колишній заступник міністра з соціальної політики Болгарії.
фото:sockart.ru
У 2007 році її країна набула статусу члена ЄС. Чиновниця, яка відповідала за реформу дитячого захисту в Болгарії, тобто у першу чергу змінювала умови, в яких виховувалися діти-сироти, отримала жахливий спадок і проробила титанічну працю для того, щоб підтягнути цю сферу під європейські стандарти. Бо раніше цим питанням у Болгарії не надто переймалися, надаючи перевагу надійним радянським методам догляду за дітьми-сиротами в інтернатах.
“Там була маса проблем. Найгірше себе почували діти, які мали тяжкі фізичні хвороби чи розумову відсталість. Вони перебували в жахливих умовах. Їли перважно рідку їжу і навіть не мали жувальних рефлексів. А вага у деяких 8-річних дітей не перевищувала 7 кг”, – пригадує Сімеонова.
Сьогодні ситуація з дітьми-сиротами у Болгарії максимально наближується до європейських стандартів: завдяки соціальним послугам та прийомним сім’ям фактично зупинено потік потрапляння діток в інтернати, а кількість вихованців у цих закладах протягом останніх 14-ти років зменшилася майже у сім разів. Якщо у 2000 році у країні в інтернатах перебувало 16,4 тис дітей-сиріт, то у 2009 році ця цифра скоротилася до 6,7 тис, а зараз – до 2,4 тис дітей. А до 2025 року у Болгарії сиротинці мають зникнути взагалі. Тобто всіх дітей-сиріт держава має виховувати в сім’ях чи в умовах, максимально наближених до сімейних.
І це розумний крок. Адже маса міжнародних досліджень неодноразово довели: виховання дітей в інтернатах – дорога та неефективна система, яка абсолютно не виправдовує себе та не розвиває дітлахів, особливо у віці до 3-років, яким найбільше у цьому віці потрібно піклування матері.
Україні ж, яка прагне стати членом ЄС, доведеться також пройти цей непростий шлях реформ, тобто повністю відмовитися від виховання дітей-сиріт в інтернатах. При чому роботи в цій галузі в Україні, як то кажуть, не початий край: у державі налічується більше 700 різних типів інтернатів, в яких перебуває 78 тис. дітей.
Як зламати систему
Перші кроки з реформування сфери догляду за дітьми-сиротами в Болгарії мали шалений спротив та несприйняття у суспільстві, пригадує Сімеонова. Більшість людей взагалі не розуміла навіщо потрібно щось змінювати та й зрештою просто не довіряла новим інституціям. У той же час чиновники, які відповідали за розподіл коштів для дітей-сиріт, усіляко вставляли палиці в колеса реформаторів. Наприклад, коли справа дійшла до безпосередніх скорочень сиротинців, їх охопила масова “лихоманка” зі зміни вікон та дверей, які наочно “демонстрували” ідеальні умови.
Сімеонова з усмішкою пригадує й “одіозне” зібрання представників Мінсоцполітики, Міністерства охорони здоров’я та директорів інтернатів, яке було організовано приблизно десять років тому.
“Мені запам’яталися жіночки з товстими золотими ланцюгами та мобільними телефонами, які тоді були не такими поширеними, як зараз. Виявилося, що заможними власницями були директори інтернатів”, – розповідає колишня чиновниця.
Розворушити суспільство було непросто. Але переломити ситуацію вдалося після виходу документального фільму про життя інтернату у селі Могиліно, знятого британською службою ВВС. Стрічка викликала чималий резонанс у суспільстві завдяки натуралістичним подробицям з жахливого побуту дітей. “Суспільство не потрібно оберігати від гіркої правди. Аби досягти змін, навпаки потрібно викликати дискусії”, – розмірковує Сімеонова.
І таки починаючи з 2000 року, Болгарія провела кардинальні реформи в галузі охорони прав дітей, сутність яких звелася: до скорочення числа вихованців в інтернатах та впровадження альтернативних послуг, завдяки яким потрапляння дітей до цих закладів було припинено. Всі ці зміни фінансували державний бюджет та Євросоюз, який виділив транш у розмірі 100 млн євро.
Як це працює
Спочатку у Болгарії на рівні муніципалітетів та громад було створено ряд нових послуг, спрямованих на профілактику сирітства. Наприклад, співробітники Центру підтримки на рівні громади Святої Софії, аби переконати батьків не полишати своїх дітей в інтернатах проводять з ними спеціальні бесіди просто у пологових будинках. А сім’ям з проблемними дітьми фахівці надають безкоштовні консультації та фахову підтримку. В Україні поки що про створення таких послуг навіть мови не йде.
Крім того, у Болгарії працюють центри, які намагаються максимально соціалізувати та полешити життя важкохворих дітей. Наприклад, у центрі Ані Андонової з соціальної реабілітації та інтеграції для людей з розладами аутичного спектру, у вихованців розвивають навички для самостійного життя. Якщо раніше з 60-ти дітей до загальноосвітньої школи ходило лише четверо, то зараз цей показник зріз до 20-ти. При цьому за послуги центру батьки не сплачують жодної копійки, адже роботу закладу, на фінансування якого щорічно потрібно 77 тис. євро, оплачує держава.
Щоправда попит на послуги центру більший, ніж його можливості: у черзі чекає ще сто діток.
У Центрі з соціальної реабілітації та інтеграції для людей з розладами аутичного спектру дітей у Софії вихованців намагаються максимально соцілізувати, для чого створені комфортні умови
Для порівняння в Україні роботою та розвитком дітей-аутистів займається лише дуже обмежена кількість фахівців та й ті працюють у приватних структурах. Тобто батьки, які хочуть розвивати своїх дітей вимушені самі шукати для цього кошти чи знаходити “вихід” в інтернаті. При чому така сама невтішна ситуація характерна не лише для аутистів, а й для інших категорій дітей з важкими захворюваннями.
Також у Болгарії, аби скоротити кількість дітей, які перебувають в інтернатах, почали активно працювати в напрямку розвитку прийомного батьківства. Так, у 2011 році вперше чисельність дітей під опікою прийомних батьків або опікунів перевищила чисельність дітей в інтернатах і в 2013 році склала 7,5 тис. осіб.
Щоправда Україна у цьому напрямку також має досягнення. У першу чергу вони пов’язані зі спеціальним законом, який був прийнятий у 2005 році. Документ у кілька разів збільшував фінансову поміч усиновлювачам. Тобто, якщо в 2005 році у прийомних сім’ях та будинках сімейного типу виховувалося 1,3 тис дітей, то в 2013 році ця кількість дітей зросла до близько 12 тис. А всього, за інформацією Міністерства соцполітики, станом на 2013 рік року в Україні функціонують 740 дитячих будинків сімейного типу та 3,8 тис прийомних сімей.
Проте, як показала практика, лише прийомними сім’ями та будинками сімейного типу проблему сирітсва в Україні не вирішити: в інтернатах перебуває 78 тис дітей. А в ліквідації цих установ досі не зацікавлені співробітники, які бояться втратити роботу та нечисті на руку чиновники, які безсоромно наживаються на дитячому горі.
Наприклад, минулого року прокурорською перевіркою встановлено, що випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 2012-2014 років Брацлавської, Немирівської, Ситковецької, Самгородоцької і Тульчинської шкіл-інтернатів недоплачено одноразової допомоги більше 1,3 млн тис. грн. Також правоохоронці з’ясували і те, що порушувались і права учнів на отримання одягу та взуття.
Ні кроку – назад
Зрозуміло, що для України, населення якої більше майже в шість разів від Болгарії, потрібна значно кругліша сума, ніж 100 млн євро від Євросоюзу. Проте очевидно, що без конкретної програми, чіткого плану дій і зрештою політичної волі керівцнитва держави, на жодну копійку з боку Європи годі розраховувати.
Проте, якщо Україна не на словах, а на ділі хоче стати членом ЄС, то рано чи пізно все одно доведеться засукати рукави та крок за кроком змінювати систему догляду за дітьми-сиротами, яка потребує кардинальних реформ. І цей шлях, як показав досвід кран-членів ЄС, неминучий.
У Центрі підтримки на рівні громади у Монтані надають допомогу жертвам домашнього та сексуального насильства. Серед постраждалих була і дівчина, яку албанські сутенери продали у сексуальне рабство за 100 тис. євро
У Центрі перебування сімейного типу і прихистку для дітей і молоді з вадами у Монтані і кабінет і робота директора – повністю прозорі
У Центрі перебування сімейного типу і прихистку для дітей і молоді з вадами у Монтані створено умови, максимально наближені до домашніх
У Денному центрі догляду для дітей з вадами у Монтані до кожного вихованця підбирають індивідульний підхід