Дитинство – найважливіша пора нашого життя, коли формується наш

характер, уподобання, моральні переконання. Важливо, щоб воно було

нормальним і щасливим. Любов і турбота батьків – це запорука того, що

дитина у майбутньому буде почувати себе впевнено, комфортно в будь-яких

ситуаціях. Але часто у дитини може бути все, крім батьківської уваги і

доброго слова люблячих людей.

У чому, власне, щастя дитини? Які чинники впливають на його

формування? Моральні? Фізичні? Культурні? Соціальні? Напевне, що всі,

без винятку. Що треба зробити, щоб дитина була щасливою? Важко уявити,

як почувається дитина без батьків або без рідних людей. А коли дитину

систематично карають? Погано? Яке вже там щастя? А якщо не поважають

її інтереси, не піклуються про неї, не захищають, не формують її духовні

цінності? Який результат можна очікувати? Виросте людина з кам'яним

серцем. Питань багато, та відповідь на них дає саме життя. У сучасних

умовах специфіка і основна спрямованість соціального супроводу в

питаннях дитинства має полягати насамперед у тому, щоб пом’якшувати

для дітей негативні наслідки тих процесів, які проходять з ними у

суспільстві. Необхідно урізноманітнювати та розвивати нові форми

допомоги дітям та родинам, які б сприяли безпечному розвитку дитини і

встановлення міцних родинних відносин.

Специфіка умов утримання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування в інтернатних закладах є причиною не досить

ефективної соціалізації вихованців у майбутньому, неприйняття соціального

оточення поза інтернатом, неволодіння засобами, що допомагають

перебороти страх перед навколишнім, відсутність стимулу до активної

пізнавальної діяльності, небажання поділитися своїми переживаннями з

іншими.

Життя швидкоплинне і радість від народження малюка в родині

випускників таких закладів затьмарюють безліч проблем та нездатність з

ними впоратись вчасно.

Наш фонд «Мій Дім» розпочав новий напрямок діяльності, який повинен

спрацювати на попередження потрапляння до інтернату дітей з таких родин.

На даний момент в Україні існує така страшна статистика:

104 000 дітей живуть в інтернатах;

8 000 з них мають статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої

батьківського піклування і можуть знайти свою люблячу родину;

250 000 дітей в Україні страждають від насильства і експлуатації в родині;

96 000 дітей в інтернатах без статусу – це діти з кризових родин;

1 500 000 родин в Україні – неповні сім’ї…

Кожні 3 дні в Україні 250 дітей влаштовуються до закладів інституційного

догляду, а кожна 35 дитина в Україні є вихованцем інтернатного закладу

певного типу.

Важливо у кризових сімейних ситуаціях, в які потрапляють випускниці та

випускники інтернатів підтримати їхні намагання справитись з проблемами.

Виникає багато питань юридичного характеру, дезадаптації у встановленні

подружніх та батьківських відносин, неспроможність будувати бюджет

родини. Батьківська любов протистоїть іноді нездатності дорослих взяти на

себе відповідальність за Божий дар стати мамою чи татом. Ми молимось за

такі родини, допомагаємо матеріально, духовно, намагаємось допомогти в

працевлаштуванні. Але навіть на початку служіння ми бачимо, що

найважливішим у цій співпраці з родиною є духовна складова, бажання

самої родини змінюватись та духовно відроджуватись. Господь нас веде у

служінні для цих родин дуже вузькою стежкою, яку оточують бур’яни та

колючі кущі. Дорогі брати та сестри, ми разом з такими родинами маємо

виростити гарний квітковий світ для дітей з цих родин. У дітей немає часу

чекати. Вони зараз хочуть їсти, вони зараз прагнуть любові та Божого

захисту. Вони приходять в наш світ для любові. Саме вони є дітьми Божими,

тими ближніми, яких ми маємо любити, як самих себе. Ми просимо у

Господа мудрості у вирішенні проблем цих родин. Моліться разом з нами за

дітей цих родин, за тат та мам, які не справляються з життєвими

випробуваннями. Божого благословіння Вам та Вашим родинам.